В Україні створюється власне виробництво боєприпасів - новини України

Снаряди

Фото: УНІАН

Вибухи на арсеналах і гаряча фаза війни на Донбасі спустошили стратегічні запаси боєприпасів. Державна програма, яка повинна запустити виробництво нових боєприпасів, досі буксує. Зараз Україна має ще один шанс, який дозволить поповнити військові склади новими боєприпасами.

За часи незалежності в Україні сталося більше десятка катастроф, коли горіли військові склади. Серед останніх і найбільш потужних — вибухи на арсеналах у Балаклії, Ічні та Калинівці. Тільки внаслідок останнього — це 48-й арсенал Збройних сил — було знищено боєприпасів на 800 млн доларів. Це якщо рахувати їх ринкову вартість. Вціліли ті, що були перенесені в підземні сховища. А ось більшість снарядів, мін та ракет, які були під відкритим небом, здетонували. Левова частка — танкові снаряди. І хоча є версія, що вибухи — це тільки спроба приховати розкрадання арсеналів у минулому, офіційне слідство схиляється до висновку щодо диверсії з боку Росії. Але як би не було, десятки тисяч тон боєприпасів знищено. Якщо ж узяти всі вибухи на складах, йдеться про сотні тисяч тон снарядів, мін і ракет.

Відновити боєприпаси, втрачені під час вибухів арсеналів, можливо. Можна купувати їх за кордоном, а можна зробити власне виробництво в Україні. Імпорт боєприпасів для України — занадто дорога справа. Крім того, імпорт — це залежність від геополітичних гравців, що під час війни досить ризиковано.

Що стосується другого варіанту, Україна вже три роки поспіль намагається побудувати власну боєприпасну галузь. У 2021 році Міністерство оборони України заявило про намір витратити 300 млн гривень на власне боєприпасне виробництво.

В Україні вже налагоджено виробництво капсул, капсульних втулок і детонаторів. Це початок і кінець боєприпасу. А ось те, що всередині, — гільза, пороховий заряд і корпус снаряду — виробляти поки нікому. За виконання завдання взялися як приватні, так і державні підприємства.

Читайте також: «Барсук» і «Лис» на варті Батьківщини: що може запропонувати українська оборонка

Виробництво боєприпасів на заводі «Артем»

Зараз уже практично створена лінія з виробництва снарядів великого калібру в холдинговій компанії «Артем», що входить до складу «Укроборонпрому». Про це розповів президент компанії Володимир Зімін.

«Активно питаннями розвитку великокаліберних боєприпасів компанія «Артем» почала займатися у 2015 році. Знову ж таки, це було викликано різким загостренням ситуації на сході, військовими діями. Ця ситуація розкрила факт незабезпеченості Збройних сил України боєприпасами великих калібрів. Тому нам було доручено зайнятися в найкоротші терміни цією роботою.

Ми виготовили свою версію і свою конструкцію боєприпасів ОФ-29. У нашому варіанті це трискладовий боєприпас, тобто він має донну частину, серединку й конус — носик. Він скручується на різьбі. На жаль, і донині в нас немає пресів глибокої витяжки, які б дозволили уникнути трискладової конструкції снаряду й робити його цілісним», — зазначив Зімін.

Виробництво монолітного снаряду значно економило б і час, і ресурси компанії. Тобто боєприпас був би дешевше. Втім, як відомо, американська компанія Gray Fox, незважаючи на отриманий аванс, так і не поставила держкомпанії «Артем» обладнання глибокої витяжки, що дозволило б виробляти монолітні снаряди. До речі, на «Артемі» вже не розраховують на цей невдалий контракт і готують новий тендер. Попередньо, вибирати будуть між чотирма компаніями. А поки в держкомпанії готуються до виробництва 152-міліметрових снарядів, які будуть складатися з трьох частин.

«Ми можемо повною мірою забезпечити потребу Збройних сил у великих калібрах. Головне, щоби було замовлення, і щоби було вирішено питання з виготовленням продуктів спеціальної хімії. На даний момент уже на хорошому рівні проведена підготовка виробництва таких профільних підприємств, як «Імпульс» у Шостці, яке повинно забезпечити боєприпасну галузь детонаторами, засобами ініціації. Питання істотною мірою там вже вирішені. Залишаються невирішеними питання щодо спеціальної хімії, а також глибокого преса, який необхідний для переходу від складеної конструкції на цільну, що знову-таки знизить трудовитрати і вартість. Невирішеним залишається питання з виробництва гільзи. Наприклад, на такий калібр, як 152 мм, йде латунна гільза, яка досить складна у виготовленні.

Щодо спецхімії, то зараз ми повністю залежимо від імпортних поставок як бризантних вибухових речовин, так і метальних порохів. Тому, звичайно ж, таке важливе виробництво повинно бути локалізовано всередині України, щоби забезпечити безпеку. Бо в разі збройного конфлікту, на жаль чи на щастя, усі партнери відмовляються від поставок військової продукції. Ми це дуже добре на собі відчули з 2014 року. Було тільки кілька держав, які могли нам щось поставляти. Це були Польща й Туреччина. Усі інші відмовлялися. Якщо якась гостра фаза конфлікту повториться, на жаль, Україна потрапить в аналогічну блокаду.

Виготовлення спецхімії — це досить складне виробництво. Його відновлення можливе на потужностях заводу «Зірка», який у Шостці історично займався такою спеціальною хімією і продукцією. Але знову-таки, з огляду на ті складнощі, які зараз існують на «Зірці», я думаю, навіть з нормальним фінансуванням процес відновлення галузі виробництва спецхімії займе близько трьох років.

Верстат нашого вітчизняного виробництва, який нам виготовила фірма «Фроніус», призначений для наплавлення ведучого мідного паска на корпус артилерійського боєприпасу. Існує кілька методів нанесення мідного паска. Один із них — це наплавка, а існує ще метод запресовування. Але ми зупинилися на наплавленні, тому що вважаємо цей метод більш надійним. Він забезпечує більш надійну фіксацію мідного паска на корпусі боєприпасів. Це наша авторська технологія, яка дуже добре себе показала у виробництві. Ми отримуємо стабільний результат без раковин, без якихось дефектів. Загалом, технологія відпрацьована: поясок наплавляється на цьому верстаті, потім ще відбувається його механічна обробка після нанесення.

На цьому стенді в нас показаний технологічний процес покрокового виготовлення снаряда ОФ-29. Пруток зі сталі С60 ріжеться. Потім він нагрівається, йде перше штампування, друге штампування. Потім йде механічна обробка, наплавлення мідного паска. На цьому ж стенді розташований боєприпас, який був вистрілений із гаубиці, ми його знайшли. Це інертний боєприпас, так він виглядає після виходу зі ствола.

Як я й розповідав, наша конструкція має три складові, у неї є конус, серединна частина й донна частина. Так само проводиться і спорядження цього боєприпасу. Тобто запресовується гекфол А-ІХ-1 в шашки й окремо споряджається кожен елемент цього боєприпасу.

Ми готові виготовляти до 15 тисяч штук таких боєприпасів. Правда, існують певні обмеження по базі спорядження. У нас є два виконавця — це ДержНДІХП у Шостці і «Спецоборонмаш» у Малині — які виготовляють їх та здійснюють фінальне спорядження цих боєприпасів вибуховими речовинами. Ми дуже чекаємо, що першу поставку снарядів ОФ-29 для 2С5 («Гіацинт-С») або 2А36 («Гіацинт-Б») ми виконаємо в цьому році. У нас для цього є абсолютно всі технологічні можливості і, що найголовніше, бажання й можливості це зробити», — додав Зімін.

Також у держкомпанії «Артем» готуються до випуску «натовських» 155-мм артилерійських снарядів, які до цього ніколи не проводилися в Україні.

«Ми у свою чергу виконуємо дослідно-конструкторську роботу з Міністерством оборони України. Нам доручено виготовлення цього боєприпасу. У нашій версії він буде двоскладений — тобто він буде мати донну частину і верхню частину. На даний момент у нас відштампована вся необхідна оснастка. Ми вже відштампували донну частину. Найближчим часом ми переходимо до роботи над верхньою частиною боєприпасу. До червня місяця ми вже вийдемо на випробування», — пояснив директор холдингової компанії.

Крім снарядів для артилерії, в «Артемі» готові випускати вже прийняті на озброєння некеровані ракети РС-80. Це боєприпаси до так званим НУРСів. Їх можуть використовувати бойові літаки і вертольоти по наземних цілях. Також на «Артема» працюють над розробкою вітчизняного дрона-камікадзе.

Випуск снарядів від «Таско»

Налагоджує виробництво боєприпасів різних калібрів — від підствольних гранат до важких артилерійських снарядів — і приватна компанія «Таско». Команда Security Talks поговорила про це з президентом корпорації Валерієм Павлюковим.

«Корпорація «Таско» створена в 1995 році. Основна сфера діяльності — це виробництво, ремонт і утилізація боєприпасів. Трохи займалися стрілецькою зброєю, тут є зразок. Ми зараз кинули всі зусилля на те, щоби створити виробництво нових боєприпасів для задоволення потреб Міністерства оборони та Національної гвардії», — розповів Павлюков.

Всю лінійку озброєнь — тих, що виробляються серійно, і тих, які готові до такого виробництва — Валерій Павлюков продемонстрував команді Security Talks. Перед боєприпасами він показав гвинтівку, яку ще називають антиматеріальною, адже вона здатна виводити з ладу легку бронетехніку. Калібр — 12,7 мм. Гвинтівку розробили у 2002 році, а у 2005 відстріляли з неї 300 патронів. Через велику вагу — 16 кг — і використання кулеметного ствола, у Міноборони в той час від цієї гвинтівки відмовилися. Незважаючи на це вона встигла повоювати на Донбасі. Саме з цієї гвинтівки там зробили близько 500 пострілів. Далі переходимо до боєприпасів.

«На стенді представлені термобарічні боєприпаси для РПГ-7 і два види осколкових боєприпасів. Ми зробили льотні випробування. Поки питання в нас тільки в порохах, яке ми намагаємося зараз вирішувати. Але я розраховую, що в цьому році ми вийдемо на попередні випробування з новим термобарічним складом, який приблизно дорівнюватиме потужності 120-мм міни.

Осколкові боєприпаси мають дальність стрільби за 1,2 — 1,5 км.. Серійно ми почали виробляти ВОГи. Зараз ми очікуємо поставку по імпорту детонаторів. Як тільки отримаємо підривники, ми відразу запускаємо промислові випробування.

Щодо ВОГ-25 виникли проблеми з пористим порохом, який там використовується. Крім Росії та Сербії його ніхто не робить, а вони їх нам не продають. Тому ми цей проєкт відклали.

Снаряди 23 мм ми почали робити вже серійно. Причому це гільза нашої конструкції та виробництва. Виробництво гільзи теж серійне. Зараз ми збільшуємо потужність для того, щоб сумарно виробляти 400–500 тисяч штук 23-мм та 30-мм боєприпасів на рік. Але для цього потрібно ще наростити потужності.

Снаряди 30 мм ми теж виробляємо. Зараз ми виходимо на промислові випробування після отримання детонаторів. Усе інше в нас уже є, і проблем немає. Настріл у нас на ці речі вже є.

Тут ми показуємо два види гільз. Це піддони для танкового пострілу калібром 125 мм і 122-мм. Все це ми відстріляли ще у 2002 році. Причому 122-мм гільза пройшла попередні випробування за участю замовників, але потім потреби не було, і ми відклали цей проєкт. Будемо використовувати його для поставки на експорт або коли це знадобиться Міністерству оборони.

А ось «натівський» стандарт — 90 мм. У нас є документація й на кумулятивний, і на підкаліберний боєприпаси. Це уламково-фугасний боєприпас із навішуванням вибухової речовини понад один кілограм. Це ефективна річ, причому його можна використовувати навіть на двовісних БТР вагою від семи тон і вище. Було б дуже цікаво поставити 90-мм гармату на бронекатери. Вона дуже добре воюватиме з катерами більш високого класу. Ми можемо випускати її серійно з нашими партнерами з Краматорська. Нарізку ми робимо самі, й ось зразок нарізки гармати, яку ми робимо на своєму обладнанні.

Це два види боєприпасів для 100-мм гармати до БМП-3. Ми це робимо повністю самі — і гільзу, і снаряд. Купуємо тільки порох, детонатор, капсульну втулку.

Я можу навести вам приклад: ми підбирали навішення пороху. На відстані 200 метрів зіткнулися два снаряди. Була земляна мішень, у неї потрапив снаряд. Наступний снаряд по точності увійшов якраз у цей. Якість непогана.

100-мм снаряд для танкової гармати МТ-12 ми теж можемо робити. З цим проблем у нас немає, ми робимо всю цю лінійку. У нас проблеми поки з гільзою, але зараз ми допрацьовуємо обладнання. Я думаю, що в другому кварталі ми віддамо на випробування гільзу, будемо випробовувати гільзу під цей постріл.

Ми можемо зробити 122-мм снаряди за наявності замовлення повністю без проблем. Ми також можемо робити і 155-мм снаряди за західною документацією. Це не напрацювання, а повторення цього снаряда.

І є 152-й калібр для «Гіацинту». Ці снаряди ми теж можемо робити на своїх потужностях. Якщо будуть замовлення, ми просто збільшимо потужності й будемо виробляти їх для Міністерства оборони. Причому, я думаю, у квітні місяці ми вже відстріляємо перші гільзи калібру 152 мм для «Гіацинту». Ну й ще одне: крім артилерійських боєприпасів, ми почали займатися виробництвом патронів.

Ось це калібр 7,62х39. Це перша гільза, яку ми зробили на своєму обладнанні. Зараз ми допрацьовуємо це обладнання й запускаємо їх у виробництво», — роз’яснив Павлюков.

Stiletto займає патронну нішу

Відомо, що в спадок від СРСР Україні дісталися аж вісім боєприпасних заводів. Однак протягом двох десятків років українській владі це було не цікаво. Сюди додалося захоплення декількох заводів Росією у 2014 році. Серед них — Луганський патронний завод і донецький «Точмаш». Зараз, хоч і не в промислових масштабах, патронну нішу намагаються зайняти приватні підприємства. Серед них — українсько-британське підприємство Stiletto.

«Офіційно ми відкрилися у 2021 році. До 2012 року ми працювали в різних структурах, починаючи з 90-х років, набиралися досвіду. Чому у Великобританії відкрилися? Тільки тому, що там було простіше це зробити. Мало того, і патенти ми отримали, їх там теж було простіше отримувати. Якщо ми у Великобританії отримали його десь протягом 1–1,5 років, то тут ми б чекали на отримання патенту протягом років трьох. Тим більше що, коли ми відкривалися, ставали на ноги, нашій державі ця тематика була не дуже потрібна. Вона актуальною стала тільки після відомих подій», — розповів генеральний конструктор компанії Олександр Калачов.

Компанія Stiletto освоїла виробництво боєприпасів до стрілецької зброї калібру від 5,45 до 14,5 мм. За словами Олександра Калачова, 81% з цієї номенклатури вже випробували.

«Причому боєприпаси в різних виконаннях, починаючи від повністю металевої кулі й закінчуючи кулями спеціального призначення, включно до бронебійно-запальних. На волонтерських засадах наше підприємство, організувавши дрібні серії, поставляло військам боєприпаси калібру від 5,45-мм до 7,62-мм — автоматні та гвинтівочні. Їх ми робили як зі сталевим сердечником, так і з твердосплавним — так звані БС. По снайперській тематиці практично розроблені боєприпаси — в основному гвинтівок. Це калібр 7,62-мм, .338, 12,7-мм і 14,5-м», — додав Калачов.

В Україні створюється власне виробництво боєприпасів - новини України

Патрони калібру 12,7 ммФото: УНІАН

Хоча майже всі матеріали як до снайперських патронів, так і до звичайних, компанія Stiletto закуповує за кордоном.

«Бронзу ми купуємо за кордоном — як під оболонку кулі, так і під гільзу. Порох ми теж закуповуємо за кордоном, тому що свого часу підприємство було розвалено. Дай Бог їм піднятися, звичайно. Капсуль теж купуємо за кордоном. По спецхімії — не росте в нас бавовна, припустимо, але в нас росте конопля, яку можна використовувати для виробництва пороху. Тим більше, що такі роботи проводилися, і вони отримали досить позитивні результати. Пороха там вийшли гарні, принаймні, на рівні тих вимог, які виставляло Міністерство оборони. Те саме стосується й металів. Є в нас підприємства, які роблять латунь. Але в силу різних обставин і з огляду на те, що в них не сильно сучасне обладнання, якість поки кульгає. Але тим не менше, будемо сподіватися, що вони піднімуться», — поділився генеральний конструктор підприємства Stiletto.

Поки що в компанії Stiletto ручне виробництво патронів, адже обладнання для автоматизованого виготовлення в них немає. Закупити за кордоном нові верстати — проблема ще та, каже Олександр Калачов. Тому поки працюють на те, що вдалося зібрати в Україні.

«Починали ми з пресів, які були списані. Причому вони були неспеціалізовані, ми їх допрацьовували, встановлювали свій інструментарій туди. Потім ми багато років витратили на відпрацювання технологій. Перший патрон ми зібрали в 1998 році. З цього моменту потихеньку, уже розуміючи вимоги, які росли з кожним роком… Поки в нас ось така ситуація. Але я думаю, що вона в корені зміниться, тому що відповідні програми нарешті уряд прийняв. Тому хочемо ми того чи ні, а боєприпасна галузь в Україні буде», — зазначив Калачов.

Тим часом компанія Stiletto працює й за кордоном, де й отримує більшість своїх доходів. Один із таких успішних проєктів — будівництво патронного заводу в Казахстані. Зараз уже запустили першу лінію, і готуються до запуску другої. На черзі — проєкт зі створення патронного заводу в Україні.

«Мова йде про те, що нас будуть залучати швидше за все для будівництва патронного заводу або по розробці боєприпасної галузі. Десь у цій зоні. На сьогодні я тут не можу конкретно говорити в силу різних обставин», — пояснив Калачов.

Просування розробки та виробництва боєприпасів в Україні

Україна за останні роки значно просунулася в розробках керованих боєприпасів, зокрема, провела імпортозаміщення. У Ніжині державний завод «Прогрес» і ЦКБ «Точність» уже розробили й почали виробництво високоточних боєприпасів для артилерії «Квітник». Однак керовані боєприпаси занадто цінні для масованих вогневих атак. Тому зараз усі — і Міноборони, і Мінстратегпром, і виробники — чекають, щоби державна програма по боєприпасній галузі та спецхімії нарешті запрацювала на повну силу.

«Зараз ми знаходимося в стані доопрацювання цих програм, тому що терміни їх виконання закінчуються в цьому році. Вони переходять до функціоналу нашого міністерства, і, сподіваюся, найближчим часом ми зможемо представити на розгляд уряду і програму реформування оборонно-промислового комплексу, яка фінансувалася разом із програмою боєприпасної галузі та спецхімії. Насправді питання дуже серйозне, тому що наш досвід показує: країні, яка воює, навіть наші близькі друзі й партнери не дуже охоче продають боєприпаси та компоненти», — зазначив глава Мінстратегпрому Олег Уруський на телеканалі Апостроф TV.

Як очікується, прорив з артилерійськими боєприпасами може статися вже в другій половині 2021 року. Державна акціонерна холдингова компанія «Артем» повинна почати поставки в Збройні сили артилерійських снарядів калібром 152 мм. Уже повинна запрацювати реалізація держпрограми з боєприпасів і спецхімії. Тому можна сподіватися, що українська армія таки буде отримувати сучасні боєприпаси, які дозволять дати гідну відсіч ворогу.

Джерело

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.