Символ соціалізму. Боротьба за Кубу, яка спалахнула

У Кубі протести

Кубинці протестують проти дефіцитної економіки, гноблення та відсутності лібералізації в їх країні.

 

Кубу стрясають наймасовіші за останні 30 років протести. Влада вживає жорстких заходів стосовно протестуючих. За підрахунками кубинських активістів, поліція затримала більш як п’ять тисяч осіб. Президент Мігель Діас-Канель повідомляє про чималу кількість постраждалих.

 

За придушення протестів режим на Кубі зазнає міжнародної критики, але він може розраховувати на потужну підтримку Росії та Китаю, для яких Куба — важливі вхідні ворота, пише авторитетне видання Die Welt. Корреспондент.net подає статтю скорочено.

 

 

Боротьба світових держав за символ соціалізму

 

Мобільні телефони раптом стають недоступними, соціальні мережі блокуються, а інтернет-зв’язок обривається. Кадри поліцейського насильства або протестів не повинні потрапити в соціальні мережі. Адже саме їх найбільше бояться правителі Куби, бо вони можуть викликати ефект доміно і вивести на вулиці ще більше людей.

 

Хоча режим у Гавані жорстко протидіє повстанню деякої частини населення і тому зазнає критики з боку Сполучених Штатів і Євросоюзу, уряд може покладатися на своїх міжнародних партнерів, серед яких є геополітичні важковаговики.

 

Адже Куба — це нерухома зірка на небосхилі соціалістичного світогляду, її головні прихильники — Москва і Пекін. Жоден з них ні в якому разі не хоче втратити символічний острів.

 

Росія — військова покровителька Куби і потребує такого стратегічного партнера, який знаходиться в безпосередній близькості до США. Москва направила Гавані чіткий сигнал: вона чекає, щоб для відновлення громадського порядку було вжито необхідних заходів.

 

Китай у свою чергу вважає Кубу насамперед ідеологічним союзником і мостом у боротьбі за сировинні ресурси Латинської Америки.

 

Пекін присутній на континенті насамперед там, де Куба підтримує тісні контакти: в Болівії, яка має великі родовища літію; у Венесуелі, найбагатшій на нафту країні у світі; в Нікарагуа Китай деякий час навіть планував побудувати гігантський міжокеанський канал на противагу Панамському каналу. Натомість Китай допомагає кредитами.

 

Куба не тільки побудувала міжконтинентальні мости із соціалістичними союзниками. Вона також налагодила зв’язки в Латинській Америці: якщо раніше жорстокі праві військові диктатури на континенті підтримувала американська розвідслужба ЦРУ, сьогодні кубинські радники з безпеки і військових питань є незамінною частиною лівих диктатур у Венесуелі і Нікарагуа. Куба має дуже хороші зв’язки як на регіональному, так і на міжнародному рівні.

 

Тому лише кількох тисяч осіб на вулицях острівної держави достатньо, щоб змусити весь політичний світ обернути свій погляд на Гавану. Це показує, які емоції та рефлекси досі викликає кубинська революція через цілих 60 років після приходу до влади нині покійного «видатного лідера» Фіделя Кастро.

 

Чи є це початком кінця кубинської диктатури? — схвильовано задаються питанням багато міжнародних ЗМІ. 

 

Ситуацію невдовзі прокоментували президент США Джо Байден, Міністерство закордонних справ Росії та президент Венесуели Ніколас Мадуро.

 

«Сполучені Штати закликають режим Куби почути свій народ і служити в ім’я його потреб у цей життєво важливий момент, а не збагачуватися», — заявив Байден.

 

Це красиві слова, які, втім, показують, що Вашингтон змушений до певної міри безсило спостерігати за подіями на острові, зараз він ще утримується від військового втручання, а його вимагають у петиції десятки тисяч кубинців, які живуть у вигнанні.

 

Але судячи з політичної ситуації, здійснити це практично неможливо. Москва, покровителька Гавани, навряд чи допустить серйозне американське втручання.

 

Утім, крім міжнародної підтримки, Куба також має у своєму розпорядженні апарат влади, який заповнено силами безпеки і який не так просто розхитати. Так що до повалення режиму ще далеко.

 

Більшу частину опозиції в країні на цей час заарештовано або ізольовано від зовнішнього світу. Правозахисна організація Amnesty International каже про сотні арештів за останні дні.

 

З одного боку, це доводить, як нервово реагує однопартійна держава Куба на нові соціальні протести, а з іншого — це також показує, як добре підготувався апарат влади до цієї ситуації, адже кубинська держбезпека вже відсіяла найвпливовіші голоси і змусила їх замовкнути.

 

Найближчі дні покажуть, чи повстане весь кубинський народ проти режиму, або ж тактика залякування, яку застосовують органи державної безпеки, виявиться успішною. Міжнародна підтримка з боку Пекіна і Москви Гавані забезпечена. Неясно тільки, якою великою вона буде.

 

За матеріалами: ИноПресса

 

Джерело

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.