Обмін полоненими - коли Путін почне випускати українців



Фото: Getty images

14 місяців — саме стільки часу заблокований процес обміну полоненими між Україною та адміністраціями окупованих територій на Донбасі. Попереднє звільнення заручників було ще в квітні минулого року: тоді на підконтрольну територію України повернулося 20 людей. Але з тих пір процес обміну завмер. А між тим, в тюрмах ОРДЛО і Росії знаходяться сотні українських в’язнів. Чому обміну немає вже більше року і що має статися, щоб бойовики і РФ звільнили заручників — з’ясовував «Апостроф».

Технічні відмовки

За останніми даними, озвученими радником глави Офісу президента Олексієм Арестовичем, зараз в тюрмах так званої ДНР знаходиться 214 українських заручників, ще 75 осіб в тюрмах фейкової ЛНР і 138 осіб в ув’язненні в самій Російській Федерації, в зокрема і в анексованому Криму. Тобто всього 427 заручників. При цьому, кількість полонених збільшується. Так, станом на кінець грудня 2020 року, за даними омбудсмена Людмили Денісової, на окупованому Донбасі був 251 заручник, а зараз вже 289.

Але насправді заручників більше. Просто 427 людей — це точно встановлені особи, за якими в українських спецслужб є точна інформація: де і в яких умовах вони утримуються.

Але чому ж з квітня минулого року не відбулося жодного обміну? Якщо подивитися на ситуацію з формальної точки зору, то існують певні технічні проблеми обміну. Наприклад, неможливість узгодити списки полонених.

Ще в листопаді минулого року українська сторона передала бойовикам свої списки на обмін і тільки в травні 2021 року отримала від окупантів їх списки. В ході роботи над списками, отриманими від бойовиків, з’ясувалося, що безліч осіб у них — фейкові. Але звичайно ж, окупаційні «адміністрації» з цим не згодні. Більш того, бойовики не погоджуються і на простий обмін. Одна з головних умов, висунутих окупантами, полягає в тому, щоб люди, яких віддає Україна на непідконтрольні території, пройшли процесуальну очистку. Тобто щоб усі кримінальні справи проти них були закриті.

Формально ці причини і є перепоною для нових обмінів і домовленостей. Однак за словами глави української делегації в тристоронній контактній групі Леоніда Кравчука, у Росії просто немає бажання проводити нові обміни. А тому, технічні труднощі — це лише відмовки, що використовуються для того, щоб процес і далі був заблокований.

Гачок для України

Чому Росія не має такого бажання?

«Тому що питання полонених — це один з гачків, як вони вважають, для того, щоб кожен раз спонукати Україну до якихось інших поступок. Мовляв, ви не зможете вирішити це питання без вирішення політичних питань, проведення виборів, — пояснює «Апострофу» Леонід Кравчук. — вони знають, як президент Зеленський тримає на особистому контролі питання обміну полоненими, тому вони думають, що, якщо ми погодимося на якісь стратегічні поступки, наприклад, спочатку проведемо вибори, а потім вирішимо питання безпеки, тоді і всі інші питання вирішимо».

Однак «вирішувати питання» Росія пропонує не в Нормандському форматі, і навіть не в ході переговорів президентів або хоча б глав МЗС, а в прямому діалозі України з бойовиками.

Обмін полоненими - коли Путін почне випускати українців

Росія пропонує вирішувати всі питання безпосередньо з бойовикамиФото: Getty images

«Проблема одна — Росія торгує головами. Вона прив’язує всі процеси в гуманітарній сфері, економічній, політичній та безпековій сферах до прямого визнання Україною так званих ЛНР і ДНР. І поки ми не визнаємо, вони не рухаються і використовують як заручників наших осіб, утримуваних на тій стороні. Вони наполягають на прямих переговорах і фактичному визнанні Україною окупаційних адміністрацій, а Росія нібито посередник у конфлікті», — пояснює «Апострофу» Олексій Арестович.

Але ті чи інші переговори з бойовиками все ж ведуться в рамках ТКГ, хоч і не прямо.

«Але якщо існує генеральна мета, встановлена Кремлем, то що може змінити тристороння контактна група або переговори в ній? — додає Арестович. — Якщо Кремль поставить одну задачу, а вони візьмуть і раптом домовляться в рамках тристоронньої контактної групи, так їм голови відірвуть за таку домовленість. Тому вони і використовують різні технічні відмовки і не рухаються. Поки навіть колективна позиція Заходу: НАТО, ЄС не може зрушити Путіна з займаних позицій і розраховувати, що ми зможемо зробити це в ТКГ, було б наївно».

Байден допоможе?

У такому випадку, чи існує перспектива, що російська позиція зміниться: переговори по полоненим не будуть прив’язуватися до політичних питань і процес деблокується? Можливо каталізатором успішних переговорів по полоненим могла б стати позиція президента США Джозефа Байдена.

«Байден не раз заявляв, що США поважають територіальну цілісність і суверенітет України, і Росія повинна дотримуватися норм міжнародного права, вивести свої війська і найманців з території не тільки Донбасу, але і Криму. Я думаю, це питання буде ще раз сформульоване і поставлене для виконання. Правда, якщо Путін погодиться, що це потрібно виконувати, це ще не означає, що завтра все зміниться — але стратегія питання може змінитися», — зазначає Кравчук.

Втім, на думку аналітика Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевича, зустріч Путін-Байден, яка відбулась 16 червня, ніяк не реанімує процес обміну.

«З точки зору здорового глузду, думаєте Байден пам’ятає, що понад рік заблоковане питання обміну полоненими між Україною і, так званими, Л/ДНР? Звичайно ж, ні», — говорить «Апострофу» Тишкевич.

Тому якщо надії на «Байдена животворящого» немає, то чи можливо в принципі вплинути на позицію РФ?

Обмін полоненими - коли Путін почне випускати українців

Надії на Байдена немаєФото: Getty images

«Росія підняла ставки, заблокувавши процес, і очікує, що Україна піде на поступки в реалізації саме російського тлумачення плану мирного врегулювання. Відповідно, або Україна теж повинна піднімати ставки, або йти на умови Росії. Є і третій варіант: Україна сама починає міняти конфігурацію переговорів, зокрема втягуючи нові сили. Що ми бачимо зараз. Україна ставки не піднімає, на умови Росії поки, слава Богу не йде, з приводу зміни конфігурації, то жодних нових пропозицій ми особливо й не чули», — додає Тишкевич.

Як саме Україна могла б «підняти ставки»?

«У нас все ще існує досить великий товарообіг з РФ. Якщо говорити про військову сферу — відповідь України на російські маневри в Чорному морі. Нарешті, нехай це і цинічно, можна намагатися оголошувати в розшук російських політиків і громадських діячів, які близькі до ЛНР, ДНР і намагатися їх отримати через міжнародні організації, як тільки вони покинуть територію Росії. Так, це торгівля головами і росіянам це не сподобається», — резюмував Тишкевич.

Особисті заручники Путіна

Дещо по-іншому виглядає ситуація зі звільненням українських політв’язнів. Їх утримують в неволі не бойовики, а вже офіційна російська влада. Відповідно, перевести стрілки в такій ситуації формально Путін не може. Але і тут немає прогресу. Чому? На думку експертів, цьому є дві причини.

По-перше, велика частина політв’язнів — це кримські татари, які були незаконно засуджені російською владою. Звільнити їх, значить побічно визнати незаконність вироків, а значить і незаконність дій влади на півострові, а, отже, і анексії Криму.

«Це ключовий момент і категоричне питання для Росії, — пояснює «Апострофу» колишній політв’язень, засновник платформи «Звільнення в’язнів» Ахтем Чийгоз. — Путін за жодних обставин не хоче віддавати незаконно засуджених, бо в основі цього лежить питання визнання окупації».

Але нам то що, адже Україна має зробити свою справу. І тут якраз спрацьовує другий фактор і повернення до питання про «підняття ставок».

«Загальна ситуація з тиском української влади на Росію змінилася. Тиск на Росію пом’якшав. Наприклад, можна згадати, як російська делегація повернулася в ПАРЄ при повному потуранні нової владної команди і нового президента України. Як аргумент звучало, що нічого не могли зробити, і це було вже вирішене питання. Все це говорить про неспроможність влади», — резюмував Чийгоз.

Джерело

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.