Наглядова рада УКФ знищує українську культуру



Увесь культурний простір України зараз буквально штормить: мало хто лишився осторонь від гучного скандалу, пов’язаного з роботою Наглядової ради Українського культурного фонду — однієї з головних державних інституцій, що займається фінансуванням культурних проєктів. Свою думку про ситуацію висловила викладачка «Письменницького Методу» в Україні, кураторка проекту «Війна: всередині й назовні» Наталі Скорикова.

Отже, у чому суть скандалу?

На засіданнях 20, 22 та 24 травня Наглядова рада (далі НР) вперше в історії УКФ кардинально змінила результати незалежної експертизи в порушення Закону України «Про Український культурний фонд» та чинного «Порядку проведення конкурсного відбору проєктів» (в редакції від 06.05.2021) і прийняла рішення не підтримувати більшість проєктів, які пройшли попередні стадії відбору (технічну й експертну), посіли високі місця в рейтингу та були схвалені Дирекцією УКФ.

Замість проєктів з високим рейтингом НР в ручному режимі обрала профінансувати проєкти, що за рішенням експертних рад мають меншу кількість балів і займають нижчі місця в рейтингу. На думку більшості культурних діячів і експертів Фонду, це є чистої води упередженням та відсутністю прозорості у рішеннях НР УКФ.

Стало відомо, що навіть саме засідання Наглядової ради є нелегітимним, адже на ньому мають бути присутніми мінімум 6 членів НР, а згідно з витягами з протоколів, на засіданні перебувало лише 5 членів, з яких «за» та «проти» голосувало лише 4. Тобто рішення НР про «відхилення» проєктів не отримало достатньої кількості голосів ні «за», ні «проти», адже Законом України «Про Український культурний фонд» та Регламентом Наглядової ради передбачено, що рішення Наглядової ради приймається більшістю від складу ради (а це 9 членів), отже, для цього потрібно хоча б 5 голосів. Тому відхилення проєктів, як і їх схвалення, 4 голосами є незаконними.

Ряд культурних інституцій звернулись до президента та уряду із закликом втрутитись у ситуацію з УКФ, надіславши відкритий лист на адресу Президента України Зеленського В.О., Прем’єр-міністра України Шмигаля Д.А., Міністра культури та інформаційної політики Ткаченка О.В. Організації-учасниці конкурсного відбору проєктів УКФ стали на захист здобутків Українського культурного фонду, які ставить під загрозу діяльність чинного складу Наглядової ради фонду.

Під лавину нелегітимних рішень щодо відхилення фінансування УКФ потрапив і проєкт «Війна: всередині й назовні», який курує Наталі Скорикова. Проєкт спершу пройшов технічний відбір, а далі — отримав високі оцінки й похвальні коментарі від експертів Фонду. Команду проєкту запросили до перемовин за умови, що вона за 6 днів устигне підготувати увесь необхідний пакет документів для підписання майбутнього договору. Сказано — зроблено: документацію подали вчасно.

Пішли спершу дні очікування відповіді, потім — тижні. І от, після півтора місяця від дня подачі пакету документів для підписання угоди, команда проєкту «Війна: всередині й назовні» отримує лист від Наглядової Ради УКФ. У листі йдеться про те, що без жодних пояснень та права на апеляціюпроєкту, що увійшов у число кандидатів на грант раніше, відмовляють у фінансуванні.

Це був справжній шок та удар для команди проєкту, адже його презентаціямала відбутися за сприяння УКФ. А тепер у проєкту купа втраченого часу по роботі зі спонсорами й борги програмістам та художнику, який протягом п’яти місяців працював над 60 ілюстраціями.

Наглядова рада УКФ знищує українську культуру

Команда проекту «Війна: всередині та назовні»

Цікавим моментом є ще й те, що проєкт «Війна: всередині й назовні» має політичну складову, адже виступає за відмежування сприйняття української літератури та культури від російської в очах англомовного світу.

«Війна всередині й назовні» – це українсько-американський літературно-мистецький проєкт, що показує увесь спектр поняття «війна»: боротьбу всередині самої особистості, конфлікти в родині, несприйняття суспільством і війну в країні. У проєкті беруть участь 60 українських й американських авторів і авторок. Їхні мала проза та поезія розповідають як про супротив, біль, боротьбу, так і про розуміння, надію, прийняття. Серед авторів — професійні письменниці, ветерани/ки АТО/ООС, психологи/ні, лікарі/ки, власники/ці бізнесу, працівники ІТ-сфери, жінки, що присвятили себе родині. Тобто це різні люди, з різних інформаційних бульбашок, що дають зрозуміти через свої тексти: всі ми несхожі та унікальні, але нам болить одне й те саме незалежно від віку, статі, професії й навіть географії.

Для команди та учасників/ць проєкту ця необґрунтована відмова у підтримці фінансування УКФ без права оскарження була несподіваним ударом, адже за допомогою проєкту його команда:

— популяризує сучасну українську літературу в Україні та англомовному світі;

— привертає увагу до деколонізації української культури від російської та посилює боротьбу за ідентифікацію української культури як незалежної, самостійної й автентичної від Росії;

— надає реальних шансів стати відомими молодим сучасним українським авторам/кам;

— сприяє зміненню ставлення до ветеранів/ок АТО/ООС: команда проєкту прагне, аби ветеранам і ветеранкам було простіше інтегруватися у мирне життя після повернення з фронту;

— сприяє руйнуванню ґендерних, етнічних, вікових та соціальних стереотипів українців.

Виходить, що Наглядова рада Українського культурного фонду, всупереч рішенням експертних комісій та Дирекції Фонду, без належного кворуму постановила, що країні, у якій восьмий рік триває війна, не потрібен проєкт, який зусібіч висвітлює усю семіотику поняття «війна», у якому ледь не третина учасників — ветерани АТО/ООС.

Виходить, що країна не зацікавлена, щоб її молодих авторів знали й читали за її межами, насамперед — у США. Американські партнери проєкту власним коштом друкують двомовну антологію з роботамиукраїнських авторів та авторок і художника, а виходить, що самим українцям це не цікаво. Наглядова рада УКФ вирішила, що тексти про усі види війни не для нашого читача, який щодень проживає в умовах власної боротьби.

Команда проєкту «Війна: всередині й назовні» за підтримки УКФ планувала створити масштабну архітектурну інсталяцію, подібної якій дотепер не було. Інсталяція мала привернути увагу до сучасної української літератури, заохотити читати та показати українцям, що сучасна українська література — це цікаво, яскраво та вражаюче.

Але це не єдина мета інсталяції. На отримані від УКФ кошти на її втілення, після презентації проєкту (а це мало бути в Києві чи Львові, й разом з інсталяцією команда проєктупрезентувала б двомовну антологію та планувала провести ряд важливих дискусій), організаторки хотіли переформатувати інсталяцію в експозицію та повезти цю виставку Україною: від заходу до сходу, від півночі до півдня. Саме тому проєкт «Війна: всередині й назовні» — не просто літературний, він ще й мистецький і соціальний.

Команда проєкту «Війна: всередині й назовні» разом з іншими організаціями-учасницями конкурсного відбору проєктів УКФ очікує справедливого рішення від влади щодо неправомірної роботи Наглядової ради Українського культурного фонду. Сподіваємося, президент та уряд дослухаються до заклику представників культурного сектору України.

Джерело

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.