Коронавірус лікування в Україні - доктор медичних наук попередив про велику проблему

Олександр Лінчевський

Фото:

Серйозною проблемою у боротьбі з коронавірусом в Україні є витрачання коштів, виділених на протидію COVID-19, не за призначенням. Через те, що гроші йдуть на будівництво доріг, а не на медичне забезпечення хворих, ми матимемо велику проблему з нестачею кисню для пацієнтів. Про це в ефірі програми «Розклад Кулініча» на Апостроф TV розповів заступник міністра охорони здоров’я у 2016-2019 роках, кандидат медичних наук ОЛЕКСАНДР ЛІНЧЕВСЬКИЙ.

Ситуація з тестуванням

Україна на 109-му і буває навіть на 111-му місці в світі за кількістю тестувань на одиницю населення. Це більше, ніж біда. Коли урядовці кажуть, що ми наростили обсяг тестування — це маніпуляція. Ці нарощення з нуля до десяти тисяч на день — це краплина від того, що насправді потрібно. Цивілізовані країни, розвинені країни тестують у десять разів більше. Мета тестування — виявити пацієнтів, виявити контактних осіб своєчасно для того, щоб вони не передали інфекцію іншим. Цього тестування, насправді, має бути дуже багато.

Держава за вісім місяців, маючи всі повноваження, маючи колосальний бюджет і маючи час, не спромоглася суттєво наростити обсяг цього тестування.

Так, приватники нарощують і виросли до десяти тисяч. Але ж питання про державу в цілому.

Про коронавірусний фонд

Уряд забирає наші з вами гроші, забирає їх у освітян. Парадоксально, але уряд забирає гроші навіть з безперервного розвитку післядипломної освіти лікарів у цей фонд. Тобто кожен лікар за бюджетом, який приймався ще минулого року, мав отримати близько двох тисяч гривень для проходження курсів безперервного професійного розвитку. Але гроші забрали для коронавірусного фонду.

Тобто є велика сума грошей, можливість розбудовувати лабораторії, можливість посилювати лікарні, але цього не відбувалося. Функція призначеного навесні карантину — це виграш часу. Ми з вами не йдемо на роботу, втрачаємо гроші, хтось втрачає роботу. Ми свідомо йшли на цей крок для того, щоб дати можливість уряду виграти час і підготувати лабораторії, підготувати лікарні.

Цей час з березня і дотепер бу призначений для розбудови мережі лабораторій та системи тестування і відстеження контактів, для підсилення лікарень, для підсилення стаціонарів. Для того, щоб коли цей локдаун припиниться і захворюваність очікувано піде вгору, ми повинні були мати змогу тестувати всіх контактних осіб, їх своєчасно виявляти та ізолювати вдома. Ми мали б бути готовими приймати і надавати адекватну спеціалізовану допомогу пацієнтам з пневмонією.

Але на сьогодні цього немає. Лікарні вже заповнені, можна буде говорити – переповнені. Суттєво зростає кількість пацієнтів, і в якійсь момент лікарняні можливості будуть вичерпані. Кисень пацієнт отримує не з балону, він отримує його зі спеціального апарату штучної вентиляції. Але за вісім місяців уряд не закупив жодного апарату. Тому немає про що говорити взагалі.

Що вийшло?

Гроші йдуть на будівництво доріг. В той же час, серед моїх колег близько п’яти тисяч медиків хворіють на ковід. Мої колеги, надаючи допомогу пацієнтам в державних лікарнях, не є захищеними, засобів індивідуального захисту відверто бракує — у підсумку, вони отримують цю інфекцію, хворіють, і, на жаль, деякі з них гинуть. Засоби індивідуального захисту в повному обсязі не закуплені, а лікарні, місцева влада правдами-неправдами забезпечують захистом своїх лікарів. Коли краще, коли гірше.

Ми матимемо дуже швидко — ви це згадаєте — проблему з нестачею кисню. При лавиноподібному зростанні числа пацієнтів елементарного кисню і можливості його доставки до пацієнта — не те, що апаратів ШВЛ — з цим можуть бути проблеми. Так, наші київські лікарні самостійно та за допомогою благодійників проводили кисневі лінії і готували самі себе для того, щоб дати можливість проводити штучну вентиляцію і кисневу підтримку.

Коли урядовці кажуть про збільшену кількість ліжкомісць в лікарнях, треба розуміти, що це чергова маніпуляція. Ліжко не лікує, лікує ліжко з киснем, з апаратом, з персоналом. Ми боїмося не пацієнтів, у яких легкій перебіг хвороби. Ми боїмося великої кількості тих пацієнтів, у яких є потреба кисневої підтримки, і цього кисню може не вистачити.

Що робити

Треба розуміти, що ми не вперше стикаємося зі слабкістю, неспроможністю центральної влади, на превеликий жаль. Це стосується і уряду, і Офісу президента, і міністерств. В цій ситуації я би покладав надію на свідому позицію співгромадян, на дотримання маскового режиму, на соціальне дистанціювання. Треба розуміти, що необхідно дотримуватися самоізоляції. Якщо є можливість, якщо пацієнт захворів — сиди вдома. Якщо ти нездужаєш, в тебе і грип, і слабкість, і застуда — сиди вдома, не ризикуй собою, не ризикуй оточенням, роботою, університетом, школою. Треба зараз уберегти один одного.

Джерело

Підписуйся на наш Telegram-канал, щоб першим бути в курсі усіх новин та подій — Підписатись

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.