Без Меркель. Що потрібно знати про вибори в Німеччині

У Німеччині незабаром зміниться канцлер

26 вересня 2021 року громадяни ФРН обирають Бундестаг — два хрестики в бюлетені вирішують, хто буде керувати Німеччиною наступні чотири роки.

 

Депутати обираються шляхом «загальних, вільних, рівних і таємних виборів» — це, мабуть, найбільш цитований фрагмент, присвячений виборам у Німеччині. Так записано в 1-й частині статті 38 Основного закону (конституції) ФРН.

 

І це означає, що право голосу мають всі повнолітні (від 18 років і старше) громадяни Німеччини незалежно від їхнього майнового стану, освіти та політичних поглядів. У кожного виборця два голоси: перший — за конкретного кандидата, другий — за список тієї чи іншої партії.

 

У Німеччині — представницька демократія

 

Виборча система в Німеччині відрізняється від американської, британської або швейцарської. Найважливіша відмінність: політична форма правління в Німеччині не пряма, а представницька. Центральну роль у ній відіграють обрані депутати, які є виразниками волі народу.

 

Швейцарія — яскравий приклад прямої демократії. Швейцарці, крім парламенту, приймають закони також і на референдумах. У Німеччині ж законодавчі рішення оформляються тільки через народних представників — депутатів. Це означає, що істотна частка відповідальності лежить на кожному з них.

 

Конституція ФРН особливо підкреслює їхню роль, формулюючи її так: «Вони (депутати. — ред.) є представниками всього народу, не пов’язані наказами або вказівками і підкоряються лише своїй совісті». При цьому конституція наділяє рядових виборців контрольними функціями. Ті з них, хто вважають, що під час голосування була порушена процедура, можуть оскаржити вибори.

 

Важлива роль Бундестагу в Німеччині

 

З 2002 року парламент ФРН — Бундестаг — налічує не менш ніж 598 депутатів. Формується він за змішаною системою — половина місць (299) відводиться кандидатам, які були обрані у 299 одномандатних округах простою більшістю голосів, тобто за мажоритарною системою.

 

Друга половина мандатів розподіляється між кандидатами, що пройшли в Бундестаг за партійними списками в залежності від того, скільки голосів отримала та чи інша партія. Партії для виборів у Бундестаг складають зі своїх кандидатів земельні партійні списки: кожне з 16 земельних партійних відділень готує свій список.

 

У Німеччині обирають канцлера. Хто змінить Меркель

 

Відповідно до розміру федеральних земель їхні партійні списки включаються до федерального, очолюваний партійним кандидатом у канцлери. У 2021 році на першому місці в списку Християнсько-демократичного союзу і його партнерської партії у Баварії, Християнсько-соціального союзу, — глава ХДС Армін Лашет.

 

У соціал-демократів провідну позицію займає Олаф Шольц, нинішній віце-канцлер і міністр фінансів. Від партії «Союз-90 / «Зелені» кандидатом у канцлери у 2021 році є її співголова Анналена Бербок. Вкрай важливо: федерального канцлера у підсумку обирають саме депутати Бундестагу, а не рядові виборці прямим голосуванням.

 

Вибори в Бундестаг Німеччини: що таке перший і другий голоси

 

З двох голосів, які може віддати в ході виборів кожен німецький виборець, більш важливим є другий. Він визначає розстановку сил у Бундестазі. Наприклад, якщо якась партія на виборах в Німеччині отримала в результаті 35 відсотків других голосів, то це означає, що в новому федеральному парламенті у неї буде 35 відсотків місць.

 

За допомогою другого голосу виборці в підсумку вирішують питання більшості в Бундестазі. Коли з’ясовується, скільки місць завоювала партія завдяки відданим за неї другим голосам, депутатські мандати розподіляються з урахуванням партійних списків.

 

Німецькі виборці можуть розділити перший і другий голос — підтримати в одномандатному окрузі кандидата від однієї партії й одночасно проголосувати за партійний список іншої.

 

Місця в Бундестазі отримують партії, які набрали не менш ніж 5 відсотків голосів, відданих за них. Кількість місць партії, яка пройшла в Бундестаг, є пропорційною кількості відданих за неї других голосів.

 

Додаткові і зрівнювальні мандати

 

Ці місця заповнюються тими кандидатами від партії, які здобули перемогу в одномандатних округах. Якщо таких кандидатів менше, ніж отриманих партією мандатів, то решта парламентських місць заповнюються згідно з партійним списком.

 

Якщо ж кандидатів від партії, які перемогли в одномандатних округах, більше загальної кількості мандатів, отриманих партією, то для таких кандидатів створюються додаткові місця — це і є додаткові мандати (Überhangmandate).

 

Така ситуація складається регулярно, що позначається на чисельності парламенту. Але і це ще не все: загальне число депутатів збільшується за рахунок розподілу зрівнювальних мандатів (Ausgleichmandate), які видаються іншим партіям, щоб зберегти співвідношення сил у Бундестазі.

 

Про цю процедуру домовилися уряд й опозиція у 2012 році після відповідного рішення Федерального конституційного суду, який постановив, що видача додаткових мандатів суперечить Основному закону ФРН, оскільки це порушує співвідношення сил у парламенті.

 

Недолік домовленості полягає в тому, що вона веде до значного збільшення числа депутатів. З роками Бундестаг перетворився на найбільший національний парламент в Європі. Так, у Бундестазі попереднього скликання — 709 депутатів. Тому зараз обговорюється механізм скорочення додаткових і зрівнювальних мандатів.

 

П’ятивідсотковий бар’єр на виборах у Німеччині

 

Особливість німецького права являє 5-відсотковий виборчий бар’єр, який партії необхідно подолати для того, щоб бути представленою в Бундестазі.

 

Така норма є в законодавстві інших країн: в Ізраїлі планка, наприклад, встановлена ​​на рівні 3,25 відсотка, в Туреччині — 10 відсотків. Поява п’ятивідсоткового бар’єру в Німеччині багато в чому обумовлена історично.

 

Його мета — запобігти роздробленості партійно-політичного ландшафту, як це було в 1920-ті роки. Така роздробленість ускладнювала формування стабільного уряду, що має більшість у парламенті.

 

Критики цієї норми вказують на те, що багато голосів, відданих за партії, які не були в парламенті, начебто зникають. На виборах у 2013 році таких голосів було майже 7 мільйонів. Дискусії про доцільність п’ятивідсоткового бар’єру не вщухають, проте на виборах 26 вересня 2021 року він, як і раніше, буде діяти.

 

Джерело: Російська служба DW

 

 

 

Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet

Читайте Korrespondent.net в Google News

Джерело

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.